категорії: блоґ-запис
22
От і завершується ще один мій особистий рік. Він був особливим. Часом до відчаю складним, часом тягнувся нескінченно довго, інколи надто стрімко летів, але це був чудовий неймовірний рік. Цей рік почався на Туманному Альбіоні, ми передражнювали смішних озерних мартинів на площі, а ті обурено дріботіли геть. Кількома місяцями згодом я вперше побачила океан. Та ще й який! Тихий! Хоч кожен ...
Дивні дні. Ворони летять до сонця. Бракує ранкового сну. Багато роботи. Сняться гори – Близниця велика і мала. Всередині виростають нові ще небачені міста і теплі пагони сонця. Всередині ростеш ти. Дивні дні. Ламані ритми. Ворони дивляться в моє вікно.
Листопад – наймістичніший місяць року. Останні дні шелесту дерев, ще кілька тижнів і з усіх голосів, залишиться лиш містичний скрип і шкрябання об скло. Під листям у коричневій, липкій мов ранковий сон волозі, завмерли слимаки, жуки і мухи. Під землею нечутно, риють глибші нори кроти. Сороки збирають у гнізда перші листопадові зорі. У сріблі важких сутінків, нечутно збирають зорі. Гортанне ...
Пошуки ритму, рим, мелодій в голові. Осінь під шкірою рук, терпкість хурми, довгий шарф, м'яке повітря дивних днів. Осінній дух самотніх дерев.
А десь там глибоко-глибоко в небі, крізь розріджену темряву й пронизливий холод, летить маленький перший Вояджер. У цій безмежній самотності він летить уже 35 років, а все ще чує тихі сигнали з Землі. Жаль, що одного дня він не відгукнеться й залишиться назавжди наодинці з Всесвітом.