Сумний вірш

Ілюстрація до вірша Богдана Бойчука "Майже колискова"

Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні.
Мати:     Заснуло, сину, між гілками.
Хлопчик: І гріє там хрущів?
Мати:     З жучками.
Хлопчик: І тато вернеться тепер з війни?
Мати:      Так, сину ... з-під далекої землиці.
Хлопчик: Коли не буде сонця на сосні.
Мати:      Як холодом повіє від криниці.
Хлопчик: Бо, ти казала, татові, як темно, легше йти.
Мати:      Вночі від сонця не болять його очиці.
Хлопчик: Сьогодні він направду вже прийде?
Мати:     Лягай. І він тобі присниться.
Хлопчик: То засвіти в вікні, щоб він не заблудив.
Мати:      Воскову свічку будемо світити,
                                     щоб духи праведників прийняли.
Хлопчик: Вони хотять його забрати?
Мати:      Це так говориться про тих, що відійшли.
Хлопчик: І повертаються з війни до хати.
Мати:     Вертаються у сні.
Хлопчик: І тато принесе мені хрущів,
                       що лазять вечором по небі?
Мати:      Лягай, і тато назбирає їх для тебе.
Хлопчик: Щоб тільки уважав і місяць не розбив.
Мати:      Він знає, як по небесах ходити.
Хлопчик: А для тебе тато назбирає квітів.
Мати:     Спи, дитино, спи