Мавка

Птахи підпускають до себе ближче, 
Сніг тане на віях. Чай холоне в чашках.
Ніч довга холодна як ртуть невловима.
Бліде сонце сідає перепочити на даху й повертається назад в свою нору.
Небо надтріснуло й з нього сиплеться сніг і дивні дні.
Птахи сідають на підвіконня.
Холод просочується крізь рукави й за комір.
Сніг на волоссі.
Сніг. Холодний чай.
А глибоко в лісах старі верби заколисують мавок і духів.
І мавки і духи сплять, пливуть крізь цю дивну зиму,
крізь ранкові перельоти ворон,
крізь сірі дні, що так і не почалися,
крізь густу тишу і скрип дерев.
Колючі зорі.
Дивні дні.