22

От і завершується ще один мій особистий рік.
Він був особливим. Часом до відчаю складним, часом тягнувся нескінченно довго, інколи надто стрімко летів, але це був чудовий неймовірний рік. 
Цей рік почався на Туманному Альбіоні, ми передражнювали смішних озерних мартинів на площі, а ті обурено дріботіли геть. 
Кількома місяцями згодом я вперше побачила океан. Та ще й який! Тихий! Хоч кожен океан магічний. 
Перша зустріч з океаном, най нетривала, то новий відлік часу у всіх внутрішніх галактиках.
Я вперше бачила секвої, моржів, білух, торкнулась сови, розпізнала мандрівних чорних гагар.
Цьогоріч я вперше була в літніх Карпатах, піднялась на свою першу вершину, прокидалась під дзвін овечих дзвіночків і мала сині від чорниць пальці.
Врешті, цього року я кохала, малювала й мандрувала. А що може бути прекрасніше?:)
Я вдячна Всесвіту за найближчих людей, за всі мої мандри, за натхнення, за ритм, за мелодії всередині, 
я вдячна за мушлі, шишки, фісташкове морозиво, за цікавих людей, хороші фільми, за музику, за книги, за випадковості, за сорок за моїм вікном, за дешеві авіаквитки, за дивні дні і тумани, за жовтневі срібні дощі, за холодну воду гірських озер, за солодкі сни, за натхненні ранки, за зустрічі, усмішки і сонця в твоїх очах :)